ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА КИТАЮ В УМОВАХ КРИЗИ: ТРАНСФОРМАЦІЇ В ІМПОРТНІЙ ПОЛІТИЦІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО ЕКСПОРТУ УКРАЇНИ

Анотація

Дослідження присвячено аналізу продовольчої безпеки Китаю в контексті сучасних геополітичних та економічних криз, з особливою увагою до трансформації імпортної політики країни у сфері сільського господарства та перспектив розвитку українського агроекспорту на китайський ринок. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі продовольчої безпеки як складника національної безпеки, прагненням Китаю зміцнити внутрішню самозабезпеченість продовольством та водночас потребою зберігати диверсифіковані й надійні джерела імпорту. На цьому тлі Україна з її родючими чорноземами, значним виробничим потенціалом в аграрному секторі, розвиненим виробництвом зернових і олійних культур та зростаючим технологічним потенціалом постає перспективним партнером для КНР.
Метою дослідження є оцінка аграрного потенціалу України у розрізі продовольчої безпеки Китаю, визначення перспективних напрямів двостороннього співробітництва, аналіз структури українського сільськогосподарського виробництва й експортно-імпортних операцій, а також дослідження трансформації продовольчої політики КНР під впливом сучасних геополітичних викликів. У роботі застосовано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, системний, порівняльний і історичний підходи, а також статистичні методи.
Результати дослідження свідчать, що, попри військові та геополітичні виклики, Україна зберігає суттєві конкурентні переваги в аграрному секторі. До них належать висока родючість ґрунтів, значна врожайність основних культур, наукові досягнення у селекції рослин, а також активне впровадження точного землеробства, безпілотних літальних апаратів, автоматизації та інших інноваційних технологій. Водночас агроторговельна політика Китаю дедалі більше орієнтується на продовольчу самозабезпеченість, диверсифікацію імпорту, формування стратегічних резервів і зниження залежності від політично вразливих постачальників. Окрему увагу приділено трансформаційним процесам, що вплинули на обсяги та структуру українського агроекспорту до Китаю.
У висновках наголошується, що майбутня роль України в забезпеченні продовольчої безпеки Китаю залежатиме не лише від постачання зернових та олійних культур, а й від розвитку виробництва продукції з високою ­доданою вартістю (молочної та м’ясної продукції, перероблених і органічних продуктів харчування). Зміцнення українсько-­китайського аграрного співробітництва потребує диверсифікації експорту, технологічної модернізації, ­забезпечення стабільності ланцюгів постачання та гнучкості до геополітичних і ринкових змін. Це сприятиме підвищенню довгострокової конкурентоспроможності України та формуванню більш диверсифікованої й стійкої ­системи ­продовольчого постачання Китаю.