ПРОСТОРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА СИСТЕМА ІНДИКАТОРІВ ВИМІРУ ФІНАНСОВОГО ПРОСТОРУ РЕГІОНІВ

Анотація

У статті розглянуто концептуальні засади сутності введеного в науковий обіг поняття «просторовий потенціал» як самостійної дослідницької категорії та запропоновано систему індикаторів виміру фінансового простору регіонів. Автор розглядає просторовий потенціал регіону як інтегральну спроможність території генерувати, ­акумулювати та перерозподіляти економічні й фінансові ресурси, що зумовлена конфігурацією просторових зв’язків, рівнем взаємодії суб’єктів та позицією (віддаленістю) регіону у системі «центр – периферія». Автор зазначив, що, на відміну від фінансового потенціалу, просторовий потенціал визначається відносним розташуванням регіону та його включеністю до національних і глобальних потоків, другою ознакою є динамічність, третьою – емерджентність та четвертою – вимірюваність через індикатори щільності, зв’язності та центральності. Розкриваючи методологічні основи формування фінансового простору регіонального розвитку, автор зазначив на його фундаментальній властивості як багатомірність. Автор зазначив, що фінансовий простір, як системне утворення, на відміну від існуючих підходів, коли його системні властивості зосереджуються переважно на інституційній, ресурсній або фіскальній підсистемах, є представленим як синтез п’яти структурних підсистем: інституційної, ресурсної, інструментальної, регуляторної, інформаційної. Автором запропонований шестивимірний підхід до аналізу фінансового простору (глибина, доступність, ефективність, стійкість, інклюзивність, інтегрованість), забезпечений аналітичним інструментарієм, який лежить в площині запропонованої структури фінансового простору (інституційна, ресурсна, інструментальна, регуляторна та інформаційна підсистеми), дозволяє подолати обмеженість одновимірних оцінок та забезпечити комплексне вимірювання його параметрів, що вкрай важливо для оцінки просторового та фінансового потенціалу в контексті формування та реалізації стратегії регіонального розвитку.