ДИНАМІКА ЗМІН СИНТАКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ У НІМЕЦЬКІЙ НАРОДНІЙ КАЗЦІ «ПАНІ МЕТЕЛИЦЯ»: ДРУГЕ, ТРЕТЄ, ЧЕТВЕРТЕ ВИДАННЯ

Анотація

Статтю присвячено кількісному та якісному аналізу змін синтаксичних одиниць (речення, словосполучення, члени речення) у другому, третьому та четвертому виданнях німецької народної казки "Пані Метелиця". Використано загальнонаукові методи ­індукції, дедукції, синтезу, аналізу, узагальнення; та лінгвістичні методи – зіставний, структурний та описовий. За результатами кількісних змін синтаксичних одиниць домінує третє видання (50%), за ним слідують друге (37,5%) та четверте (12,5%) видання. Розподіл якісних змін синтаксичних одиниць відбувся на користь складносурядного речення, поширеного підрядним чи темпоральним (25%), складнопідрядного додаткового чи причини (25%), простого речення (12,5%) випадок), прийменникової групи (12,5%), іменникового словосполучення (12,5%), займенникового прислівника (12,5%). Складносурядні речення створюють враження легкості, прозорості, витонченості опису. Підрядні речення, якими вони поширюються, уточнюють відповідний член ­головного ­речення і виконують його функцію. Просте речення – це і самостійна синтаксична одиниця, вживана у всіх стилях ­нашої мови, і компонент складніших синтаксичних конструкцій. Прості речення фокусують увагу на динамічності, складнопідрядні чи складносурядні – на розгортанні дії. Іменникові словосполучення передають конотацію, питальне речення пом’якшує категоричність висловлення, прийменникова група деталізує опис, займенниковий прислівник дозволяє уникнути повтору. Виражальні можливості структури речення, засоби його поширення та членування, способи поєднання речень, синтаксична організація тексту казки визначає її ритм та темп прийняття. Брати Ґрімм коригували друге, третє, четверте видання казки "Пані Метелиця" з метою адаптації для сімейного читання та педагогічного впливу на дітей.