ЕВФЕМІЗМИ ЯК МЕХАНІЗМ МОВНОЇ МАНІПУЛЯЦІЇ В РОМАНАХ МАРГАРЕТ ЕТВУД «ОПОВІДЬ СЛУЖНИЦІ» ТА КАДЗУО ІШІҐУРО «НЕ ВІДПУСКАЙ МЕНЕ»

Анотація

У статті досліджується евфемізація як механізм мовної маніпуляції в антиутопічній прозі на матеріалі романів ­Маргарет Етвуд «Оповідь служниці» та Кадзуо Ішіґуро «Не відпускай мене». Теоретичну основу дослідження становлять положення ­когнітивної лінгвістики, семантики та стилістики, а також концепції взаємозв’язку мови, мислення й соціального контролю, розроблені Е. Сепіром, С. Пінкером, К. Алланом і К. Беррідж. Евфемізм розглядається не лише як засіб мовленнєвої ввічливості, а й як інструмент концептуального переосмислення дійсності, що впливає на сприйняття реальності та моральну оцінку суспільних явищ.
Проаналізовано сучасні підходи до вивчення мови в антиутопії, де вона постає засобом ідеологічного контролю, придушення індивідуальності та водночас простором для спротиву. Виявлено дослідницьку лакуну: попри значну увагу науковців до мовних систем контролю, зокрема Newspeak та інституційного дискурсу, евфемізми рідко розглядаються як самостійна стратегія ­маніпулятивного впливу.
У результаті аналізу виокремлено чотири основні групи евфемізмів: релігійно-ідеологічні, бюрократичні, медичні та евфемізми деіндивідуалізації. Доведено, що в романі М. Етвуд евфемізми слугують засобом сакралізації насильства та його інституційної легітимації, тоді як у романі К. Ішіґуро вони забезпечують нормалізацію експлуатації через використання медичної термінології та поступове прийняття нав’язаного контролю самими персонажами. В обох творах евфемізація сприяє моральній нейтралізації насильства, послаблює емоційне сприйняття репресивних практик і формує покірність установленому порядку.
Зроблено висновок, що евфемізми є важливим інструментом когнітивного та ідеологічного контролю, який діє через переосмислення та переоцінку реальності. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розширенням корпусу текстів та поглибленням аналізу мовних стратегій маніпуляції.