МОВА ВОРОЖНЕЧІ В КОНТЕКСТІ ВІЙНИ В УКРАЇНІ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ ТА ПОЛІТИЧНИЙ АНАЛІЗ
Ключові слова:
мова ворожнечі, дегуманізація, дискурс конфлікту, пропаганда, медіа, тролінг, війна в Україні, національна ідентичністьАнотація
У статті розглядається питання мови ворожнечі в контексті війни в Україні, представляючи її як лінгвістичне та соціальне явище, що має значну політичну вагу. В особливий спосіб зазначено, що мова в конфлікті виконує не лише комунікативну, а й ідеологічну функцію – вона стає інструментом ескалації конфлікту, дегуманізації ворога та конструювання націоналістичних наративів. Аналіз охоплює як рівень політичного та медійного дискурсу, так і комунікаційні практики громадянського суспільства, включаючи онлайн-коментарі та тролінг. Особлива увага приділяється лінгвістичним механізмам (метафорам, повторенням, стратегіям заперечення провини), які підсилюють стереотипи та увічнюють соціальні розбіжності. Текст має міждисциплінарний характер – поєднує соціолінгвістичні, політологічні та соціальні перспективи – і підкреслює необхідність освіти та правового регулювання як інструментів обмеження мови ворожнечі.
Об'єкт дослідження: мова ворожнечі в контексті війни в Україні, розглядається як лінгвістичне та соціально-політичне явище.
Тема дослідження: публічні та медійні дискурси (заяви політиків, преса, соціальні мережі) та комунікаційні практики громадянського суспільства.
