ПОДОЛАННЯ КОЛОНІАЛЬНО-ІМПЕРСЬКИХ НОМІНАЦІЙ У ПРОЦЕСІ НОРМУВАННЯ ОЙКОНІМІВ

Анотація

У статті досліджено українські ойконімні перейменування 2023–2025 років у двох взаємопов’язаних аспектах: як типологічно впорядковану систему номінаційних змін і як матеріал для перевірки відповідності до норм Українського правопису. Об’єктом аналізу є ойконімікон України, предметом – мовні й номінаційні механізми впорядкування астіонімів і комонімів після усунення колоніально-імперських, радянських і русифікованих найменувань. 
Актуальність роботи зумовлена потребою мовознавчого аналізу новітньої перейменувальної практики, у якій офіційну назву розглянуто не лише як адміністративний знак, а як одиницю онімної системи з певною графічною, фонетичною, морфологічною, семантичною та культурно-меморіальною структурою. Джерельну базу становлять постанови Верховної Ради України про перейменування населених пунктів, Закон України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії”, урядовий порядок повернення історичних назв, чинні приписи Українського правопису, матеріали мовної експертизи назв. 
Мета статті – визначити типологічні та правописно-нормативні засади перейменування українських ойконімів у 2023–2025 роках. Для її досягнення передбачено окреслити корпус змінених астіонімів і комонімів, класифікувати їх за характером номінаційної трансформації, перевірити відповідність нових форм Українському правопису. 
У роботі застосовано структурно-семантичний, етимологічний, історико-порівняльний та соціоономастичний методи. ­Показано, що власне деколонізаційне перейменування назв населених пунктів не є однорідним: воно охоплює деантропонімізацію, деідеологізацію, дерусифікацію геополітичних маркерів, відновлення історичних назв та вторинну локальну ремотивацію. 
Наукова новизна статті полягає в розробленні типології восьми категорій ойконімних перейменувальних трансформацій, що дає змогу системно описати мовно-нормативні, деколонізаційні, реституційні та ремотиваційні зміни назв населених пунктів. Такий ракурс дає змогу точніше описати межу між кодифікованою нормою, історичною традицією та фактичним уживанням ойконімів у сучасному українському публічному просторі.