ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛЮВАННЯ ТОПОСУ ВІЙНИ В РОМАНІ С. ЖАДАНА “ІНТЕРНАТ”

Анотація

У статті здійснено комплексний лінгвістичний аналіз лексико-граматичних особливостей моделювання топосу війни в ­романі Сергія Жадана “Інтернат”. Доведено, що для забезпечення ефекту перцептивної присутності у воєнних реаліях автор залучає потужний шар мілітарної лексики (назви зброї, військової техніки, екіпірування, фортифікаційних об’єктів, тактичних дій та ін.), яка фіксує перетворення мирного середовища на тотальну зону бойових дій. З’ясовано, що лексеми на позначення емоцій страху, гніву, люті й відчаю, а також жаргонізми, вульгаризми й обсценізми позбавлені патетики та слугують маркерами екстремального психологічного виснаження, підкреслюючи руйнацію соціальних норм і загальне знецінення життя. Важливим ­стилістичним інструментом у тексті роману виступають субстантивати, які виконують функцію мовної економії та психологічного ­відчуження. Їх використання реалізує кілька ключових механізмів: 1) дегуманізацію та анонімізацію: персонажі втрачають індивідуальність і редукуються до зовнішніх маркерів, фізичних вад, вікових ознак або безликих порядкових номерів; 2) поляризацію простору: відзайменникові субстантивати маркують параноїдальний поділ світу на “своїх” і “чужих”, де інший сприймається як загроза; 3) травматичну об’єктивізацію: особи ідентифікуються через їхній стосунок до війни (статуси, поранення, контузії), що підкреслює неприродність та механістичність воєнних травм; 4) сенсорну абстракцію: субстантивати середнього роду переводять конкретні відчуття запаху руйнації чи тактильної дезорієнтації в площину тотальних екзистенційних станів. Зроблено висновок, що специфічне мовне оформлення твору відіграє визначальну роль у репрезентації хаотичності воєнного хронотопу та віддзеркалює трансформацію мовної картини світу українців.