СТИЛІСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УСКЛАДНЮВАЛЬНИХ КОМПОНЕНТІВ РЕЧЕННЯ В НАУКОВО-НАВЧАЛЬНОМУ ТЕКСТІ
Ключові слова:
речення-репліка, однорідні, відокремлені, уточнювальні члени речення, вставні і вставлені конструкції, науково-навчальний текстАнотація
У статті автор підходить до аналізу науково-навчального тексту у складі українського мовознавчого дискурсу як до прагматичного посередника комунікації, який зберігає інформацію та передає її у просторі і часі. У зв’язку з чим у такому тексті увагу сфокусовано на стилістичному потенціалі ускладнювальних компонентів речення, які формують діалогічність як вияв його адресної спрямованості.
Автор відзначає, що якщо вставні конструкції, структуруючи науково-навчальний текст, забезпечують його логічність та послідовність, то вставлені – розкривають значення невідомих понять, послаблюючи абстрактність наукового викладу. Інтеграція вставних і вставлених конструкцій помітно посилює ефект діалогічності текстового фрагмента, сприяючи його адекватній інтерпретації. Прагматичним потенціалом у науково-навчальному тексті позначені відокремлені та уточнювальні члени речення, що визначають ключові аспекти наукової розвідки, на яку покликається автор, пропонують відповідники до уже наявних у тексті понять або уточнюють їх через додатковий коментар, розширюючи інформаційний простір адресата. Авторка зауважує, що засоби діалогізації наукового викладу активно підтримує категорія однорідності, яка поглиблює читацькі уявлення про поняття, використані у текстовому фрагменті, та повтори, які в комбінації з іншими мовностилістичними засобами посутньо зменшують комунікативну відстань з адресатом наукової інформації. Попри усталеність думки про невластивість текстам наукового стилю емоційно-експресивної забарвленості, авторка переконана, що образний контекст увиразнює наукову аргументацію, активізує уяву здобувачів освіти та краще розкриває сутність невідомих явищ.
