ЩОДЕННИК-АРХІВ ЛЕСЯ ТАНЮКА ЯК ДОКУМЕНТ ДОБИ: ЖАНРОВО-КОМПОЗИЦІЙНА СВОЄРІДНІСТЬ І ПРОБЛЕМАТИКА
Ключові слова:
автор, текст, щоденник-архів, жанр, метажанр, поетика, шістдесятництвоАнотація
У статті охарактеризовано щоденникову творчість Леся Танюка з погляду осмислення щоденника як одного із ключових текстів у художньо-документальній прозі українського шістдесятництва. У фокусі дослідження – особливості формування щоденника, а також накопичення в його структурі неавторських текстів і різноманітних нехудожніх вставок у період від хрущовської відлиги й до утвердження незалежної української держави. Акцентовано увагу на тому, що діарійні тексти формують багатошаровий мегатекст, який об’єднує різнорідний матеріал у межах єдиного щоденникового дискурсу. Це дає підстави трактувати їхню жанрову природу як щоденник-архів.
Події в щоденнику висвітлюються в ретроспективному масштабуванні із проєкцією на перепрочитання й об’єктивне наукове тлумачення. Автор має безпосередню дотичність до подій, зафіксованих у щоденнику, виступає їхнім творцем або мимовільним спостерігачем. Його записи розділені датами, відрізняються за тематикою, групуються хаотично, і за мозаїчним принципом об’єднуються в єдиний щоденниковий метажанр. Така форма щоденника є інформативним джерелом історії повсякдення і важливим інструментом для досліджень у сфері гуманітаристики.