ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЕКСПРЕСИВНОСТІ ПЕРСОНАЖНОГО МОВЛЕННЯ В РОМАНІ ДЖ. МАРТІНА «ГРА ПРЕСТОЛІВ» : ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті досліджується психолінгвістичний аспект вираження експресивності в мовленні персонажів роману Джорджа Р. Р. Мартіна «Гра престолів» та особливості її відтворення в українському перекладі Наталії Тисовської. Дослідження проведено на вибірці з матеріалу реплік чотирьох ключових персонажів. З позицій психолінгвістичного аналізу відмічається, що різним етносам, незалежно від мови, притаманні однакова логіка викладу, мисленнєві форми і процеси, характерні для людської природи загалом, водночас, психолінгвістичний інструментарій обох мов може суттєво відрізнятись. Відмічаються такі відмінності у психолінгвістичних засобах як фіксований тип мислення характерний для англійської мови в силу фіксованого порядку слів в реченні і гнучкий тип мислення для української мови, що має вільний порядок слів, різниця в конотативному забарвленні експресивної лексики, тяжіння англійської мови до аналітизму та контекстуальної зумовленості і синтетичність української мови, що дає змогу виражати експресивність без додаткових слів. Виявлено домінантні лексичні, стилістичні та прагматичні засоби вираження експресивності в персонажному мовленні роману: сарказм і удавана ввічливість (mock politeness), іронічна інверсія та риторичний тиск, самоіронія та стримана інвектива, категорична модальна лексика та риторичне питання. В ході контрастивниго перекладознавчого аналізу встановлено, що прагматична еквівалентність реплік здебільшого зберігається завдяки застосуванню функціонального еквівалента, модуляції та стилістичної компенсації, проте в окремих випадках фіксується часткова нейтралізація або компенсація. Відмічається, що основні труднощі полягають у виборі відповідного рівня експресивності в перекладі, збереженні характеру персонажа, уникненні надмірної нейтралізації або, навпаки, надмірної експресивності. Зроблено висновок, що ефективність перекладу експресивного персонажного мовлення залежить від здатності перекладача обрати оптимальну комбінацію трансформацій, яка забезпечує баланс між збереженням культурної специфіки оригіналу та створенням тексту, доступного та привабливого для української аудиторії.