БАРОКОВА ГРА І ЧИТАЧ У ПОЕЗІЇ ДЕМ’ЯНА НАЛИВАЙКА

Анотація

У статті проаналізовано поетичну спадщину острозького письменника початку XVII століття Дем’яна Наливайка. ­Особливу увагу приділено категорії читача в його творах. Адресатом багатьох поезій є не конкретна особа, а абстрактний, умовний читач. Саме до нього автор звертається вже в назві акровірша «ХРАНИСЯ ИТАЛИЯН» (1603), пояснюючи, як читати цей текст. Це перший зразок такого жанру в українській літературі. Прославлянням християнства є медитація-звернення до хреста, прихованим адресатом якої також виступає читач. У поезії наявні мотиви турботи про власну душу й життя після смерті, що є важливою особливістю поетики Дем’яна Наливайка. Апеляція до читача – характерна риса барокової поетики. Література цього часу помітно секуляризується, у творах дедалі більше світської тематики. У зверненнях до читача висловлено філософські міркування про швидкоплинність життя, яку художньо увиразнює образ морського корабля. Наступне звернення є своєрідною директивою, як правильно жити, хоча людині не дано знати Божої волі, тож єдиним суддею постає власне сумління. Завершальна апеляція вводить образи саду й плодів як алегорію батьків та їхніх нащадків; до цього образу вперше вдається саме Дем’ян Наливайко. Наприкінці твору автор радить вимагати насамперед від себе, а не винуватити інших. Ця думка є новаторською. У своїх порадах автор коливається між середньовічною схоластикою й світоглядом нового часу.