РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ФРОНТОВОГО ПРОСТОРУ У КОМБАТАНТСЬКІЙ ПОЕЗІЇ БОРИСА ГУМЕНЮКА

Анотація

У статті проаналізовано особливості функціонування фронтового простору у комбатантській поезії Бориса Гуменюка на матеріалі його збірки “Блокпост”. Попри активне дослідження воєнної літератури в сучасному літературознавстві, поняття “комбатантська поезія” ще не набуло усталеного термінологічного статусу й переважно розглядається в контексті ширшого явища воєнної лірики. У роботі окреслено теоретичні засади вивчення комбатантської поезії як різновиду воєнної творчості, автором якої є безпосередній учасник бойових дій, тому вона містить особисті переживання війни, поєднує художній вимисел з документальною достовірністю, відтворює особисті переживання й граничні стани людини, зумовлені досвідом перебування у просторі війни.
Визначено специфіку та функції фронтового топосу в поетичних творах автора, проаналізовано образи блокпостів, окопів, укриттів, зруйнованого ландшафту мирних сіл і міст, мотиви смерті, жертовності, морального вибору, духовного випробування. З’ясовано роль топонімів у моделюванні фронтового простору: створення ефекту достовірного просторового окреслення війни, формування культурної пам’яті. Доведено, що фронтовий простір у комбатантській поезії Бориса Гуменюка виконує локалізаційну (він конкретизує й просторово окреслює події війни через назви населених пунктів, географічних об’єктів), смислотворчу (простір стає засобом формування ключових смислів твору: осмислення екзистенційних питань життя і смерті, страху, побратимства, людської відповідальності) та культурно-меморіальну (топос зберігає пам’ять про події війни, фіксує досвід і сприяє формуванню культурної пам’яті про боротьбу та втрати) функції, перетворюючи індивідуальний досвід комбатанта на частину колективного досвіду, формуючи наратив про реалії російсько-української війни.