СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАДАПТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ (ОГЛЯД КАДРОВИХ СИСТЕМ І СУСПІЛЬНИХ ПРОГРАМ)

Анотація

У статті розглянуто кадрові системи та суспільні програми та їх соціально-психологічний ресурс впливу на професійну реадаптацію внутрішньо переміщених осіб та безробітних. Мета дослідження полягала у визначенні соціальних і психологічних чинників професійної реадаптації, наявних у актуальних кадрових системах і суспільних програмах. Для дослідження було застосовано метод метааналізу. Це дослідження було реалізовано впродовж вересня – грудня 2019 року і базовано на рекомендаціях Ж. Санчеса-Мека та Ф. Маріна-Мартинеса щодо процедури для психологічних досліджень і передбачало такі етапи, як-от: 1) визначення мети дослідження; 2) вивчення наукових джерел; 3) пошук релевантної літератури; 4) кодування (селекція) джерел; 5) узагальнення та інтерпретація. З’ясовано, що компанії розглядають професійну реадаптацію особистості під впливом вимог кадрової системи (політики) через психологічний і соціальний ресурс як невід’ємний складник рівня професіоналізму співробітника, що проявляється в його/її готовності до переформатування та апгрейду своїх професійних навичок у стислий термін. Наразі компанії все частіше рекрутують не «досвідчених фахівців», а тих, хто легко переналаштовується на новий формат роботи, готовий постійно навчатися – тобто є мобільним. Суспільні програми широко застосовують ресурси оптимізації рівня професійної зрілості особи, її здатності автономно користуватися власними інтелектуальними, інформаційними та психологічними ресурсами для виконання професійних завдань. Розробляють індивідуальні оптимістичні та песимістичні сценарії вирішення ситуацій професійного залучення. Це підтверджує, що суспільні програми професійної реадаптації особистості мають значний соціально-психологічний вплив у разі виникнення потреби реінтеграції осіб із певним статусом у громадянське професійне життя. Доведено, що кадрові системи та суспільні програми можна вважати ефективними для забезпечення професійної реадаптації особистості через активізацію соціально-психологічних аспектів, таких як: самоусвідомлення, самоствердження та самовиховання. Інструменти впливу, які застосовують у певних кадрових системах і суспільних програмах, забезпечують позитивну дезінтеграцію особи, за якою слідує вторинна інтеграція особистісної структури співробітника чи слухача, але на вищому рівні розвитку, що ставить особу в меншу залежність від зовнішніх впливів і активізує її адаптивний потенціал та здатність до самовдосконалення.