ІНТЕГРАЦІЯ ВОЛОНТЕРСТВА В ОСВІТНІ ПРОГРАМИ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: МОДЕЛІ, ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОЇ УЧАСТІ

Анотація

У статті досліджено інтеграцію волонтерства до освітніх програм закладів вищої освіти (ЗВО) та визнання компетентностей, набутих у процесі волонтерської діяльності. Метою дослідження є аналіз зарубіжних моделей інтеграції волонтерства у вищу освіту, визначення інституційних ­механізмів і умов їх застосування, а також оцінювання можливостей використання цього досвіду українськими ЗВО. За результатами дослідження виокремлено три типи механізмів: 1) кредитне суспільно орієнтоване ­навчання (service-learning), що передбачає визначені результати навчання, рефлексію та оцінювання (США, Канада, Україн­ський католицький університет); 2) зарахування волонтерської ­діяльності як практики (окремі польські ЗВО; ­Закон ­України «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння розвитку волонтерської діяльності серед здобувачів освіти» № 4186-IX); 3) позанавчальне визнання та ­документування набутого досвіду без нарахування кредитів. Встановлено, що, попри відмінності, ­проаналізовані моделі передбачають поєднання суспільно корисної діяльності з визначеними результатами ­навчання, ­інституційним партнерством, структурованою рефлексією, оцінюванням і документальним підтвердженням набутих компетентностей. Проаналізована ­вибіркова дисципліна є доступною формою включення волонтерської тематики до освітньої програми. Проте без обов’язкових суспільно корисних проєктів, партнерства з громадськими організаціями, структурованої рефлексії та ­оцінювання практичних результатів вона не становить завершеної ­моделі ­суспільно орієнтованого навчання. Зроблено висновок про інституційний потенціал інтеграції волонтерства у вищу освіту. Водночас фактичний вплив такої інтеграції на формування громадянських компетентностей та участь студентів потребує окремої емпіричної ­перевірки.