ЧИННИКИ ПРИЗНАЧЕННЯ РАДНИКІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Abstrakt

У статті проаналізовано чинники, що впливають на призначення штатних і позаштатних радників президентів ­України за каденцій Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми, ­Віктора Ющенка, Віктора Януковича, Петра Порошенка та Володимира Зеленського. Попри непублічність радників, вони входять до вузького кола президента, мають доступ до чутливої інформації та беруть участь у формуванні внутрішньо- і зовнішньополітичних рішень. Для аналізу ­застосовано бінарну логістичну регресію, де залежною змінною виступав статус радника – штатний або позаштатний. З’ясовано, що агреговані змінні компетентності та лояльності не є статистично значущими предикторами статусу радника. Натомість виявлено чотири значущі чинники: тривалість перебування на посаді, попередній досвід на державних посадах, членство в президентській партії та електоральний досвід. Зі збільшенням терміну перебування ймовірність штатного статусу знижується. Попередній державний досвід і партійна приналежність цю ймовірність підвищують, тоді як електоральний ­досвід – знижує, оскільки такі особи рідше потрапляють до штатного апарату президента. Найвищу ймовірність штатного призначення демонструють особи, які поєднують партійну ­приналежність із досвідом державної ­служби, що підтверджує доцільність виокремлення окремої категорії – ­фахівців із політичними зв’язками. Дослідження розкриває логіку формування президентського оточення, де контроль над апаратом і мінімізація внутрішньої конкуренції мають пріоритет над незалежною експертизою.