ФАНТАЗМ СУВЕРЕННОСТІ БЕЗ НОШІ ВЛАДИ: ­НЕОЛІБЕРАЛІЗМ, КАРНАВАЛІЗАЦІЯ І НОВИЙ ПРЕКАРІАТ У ДЗЕРКАЛІ ПСИХОАНАЛІТИЧНОЇ КРИТИКИ

Анотація

У статті досліджено трансформацію ідеологічного фантазму панування в умовах пізнього неолібералізму крізь ­призму психоаналітичної теорії Ж. Лакана та С. Жижека, карнавальної концепції М. Бахтіна і соціології символічного капіталу П. Бурдьє. Розглянуто зміщення об’єкта-­причини бажання від класичних символів споживання доби пізнього СРСР (джинси, жувальна гумка, кока-кола) до сучасних маркерів соціального статусу: купленого ­диплома, дорогої техніки, пристроїв, придбаних у кредит. Показано, що новий представник робітничого класу та прекаріату (аналітичні категорії, а не опис однорідних соціальних груп) успадковує структуру фантазму «гомо совєти­кус», перенесену на матрицю меритократичного міфу про природне право на панування, без готовності нести ношу відповідальності правителя. Ця конфігурація спирається на надегоцентричний імператив насолоди (superego injunction to enjoy), який перетворює невдачу суб’єкта на особисту моральну провину, а не структурний наслідок неолібералізованого капіталізму. Проаналізовано механізми карнавалізації культури, за яких бажання зміни ролей (потокове мовлення, аватари, віртуальні ідентичності) підміняє реальну трансформацію соціальних позицій. На матеріалі трьох епізодів мультиплікаційного серіалу «Південний Парк» («Cartmanland», 2001; «Margaritaville», 2009; «A Nightmare on FaceTime», 2012) як симптоматичного культурного тексту показано функціонування цинічної дистанції за формулою П. Слотердайка і С. Жижека («вони чудово знають, що роблять, але все одно це роблять»; Sloterdijk, 1987, p. 5; Žižek, 1989, p. 33), а також ефекту «рівноможливісної ненависті» (equal opportunity hatred; Samuels, 2008), що виробляє позицію цинічної ­метадистанції глядача. Запропоновано теоретичну модель аналізу «нового гомо совєтикус» як фігури, що поєднує ностальгію за уявним суверенітетом із реальною борговою залежністю прекарного суб’єкта. Практичні імплікації ­моделі для медіаспоживання, освітньої політики та регулювання споживчого кредитування в українському контексті трудової міграції та повномасштабної війни сформульовано як дослідницькі гіпотези, що потребують подальшої ­емпіричної перевірки, а не як встановлені ­результати. Дослідження має теоретико-аналітичний харак­тер і спирається на метод критичного текстуального аналізу (McKee, 2003; Fürsich, 2009) культурних артефактів у поєднанні із синтезом психоаналітичної та соціокритичної літератури.