ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СТЕЙКХОЛДЕРНО-ОРІЄНТОВАНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ
DOI:
https://doi.org/10.25264/2311-5149-2026-42(70)-51-57Ключові слова:
регіональний розвиток, стейкхолдери, стейкхолдерно-орієнтований підхід, стратегія розвитку регіонів, стратегічне управління, регіональна політикаАнотація
У статті досліджено особливості формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії розвитку регіонів. Встановлено, що сучасні умови соціально-економічних трансформацій, ресурсних обмежень та необхідності відновлення територій зумовлюють потребу в удосконаленні підходів до стратегічного управління регіональним розвитком; посиленні взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування, бізнесу, громадськості, науково-освітніх установ та інших зацікавлених сторін; ефективному поєднанні їхніх ресурсів, інтересів і можливостей; використанні сучасних фінансових, інституційних, інноваційних та комунікаційних інструментів. Обґрунтовано, що стейкхолдерно-орієнтована стратегія має ґрунтуватися на принципах взаємодоповнюваності ресурсів, розподілу відповідальності, територіальної адаптивності та партнерської взаємодії. Зроблено висновок, що формування та реалізація такої стратегії створює передумови для узгодження інтересів ключових учасників регіонального розвитку, ефективнішого використання ресурсного потенціалу, залучення інвестицій та інновацій, а також забезпечення збалансованого і результативного соціально-економічного розвитку регіонів.