ОЦІНЮВАННЯ ЛЮДЕЙ ЯК ІСТОТИ В ЄЛИЗАВЕТСЬКІЙ ПРОЗІ

Анотація

Основною метою цього дослідження є вивчення особливостей оцінки людини як істоти в художній прозі єлизаветинського періоду (1558–1603) в історії англійської літератури. Поява самобутньої художньої прози, написаної англійською мовою в другій половині епохи Тюдорів, є значним розвитком літературного середовища тієї епохи. Цей прогрес збігся з триваючою релігійною Реформацією, яка могла потенційно вплинути на сприйняття традиційних релігійних концепцій та їх інтерпретації.
Для досягнення поставленої мети дослідження було складено корпус творів єлизаветинської художньої прози та проаналізовано використання слова «creature» з прикметниками в пре- та постпозиціях у текстах корпусу. Дистрибутивно-семантичний аналіз вживання слова істота в сполученні з прикметниками дозволив з’ясувати референційний обсяг слова «creature» та виокремити male-creature, female-creature, human being-creature; а також визначити прикметники, які вживалися авторами епохи Відродження для позитивного чи негативного оцінювання людських істот.
Результати дослідження показали, що автори єлизаветинської епохи багатогранно зображували людину як істоту, різнячись в її позитивних і негативних оцінках. Це може бути свідченням різних впливів на тлумачення поняття «creature» в літературних творах того періоду – традиційні релігійні погляди на це поняття перепліталися з ідеями класичної та ренесансної континентальної літератури, сприяючи багатоманітному розумінню та оцінюванню людських створінь.