ОНОМАСТИЧНИЙ ПРОСТІР РОМАНУ ВОЛОДИМИРА ЛИСА «СТОЛІТТЯ ЯКОВА»
Ключові слова:
апелятив, літературно-художній антропонім, прізвисько, прізвище, розмовний варіант іменіАнотація
Статтю присвячено дослідженню ономастичного простору роману Володимира Лиса «Століття Якова». Актуальність дослідження зумовлена тим, що у сучасному мовознавстві ще не досить вивчено потенційні можливості літературно-художніх антропонімів прозових текстів відомих авторів. Вивчення власних імені героїв художніх творів потребує особливої уваги. З’ясовано, що джерелом творення назв персонажів є традиційна українська антропонімія. Автор використовує польські та єврейські імена. Доведено, що літературно-художні антропоніми у романі відзначаються детальністю, кількісним та структурним багатством, а це проявляється у відтворенні типових загальнонаціональних рис української антропонімії. Досліджено велику кількість здрібніло-пестливих форм власних особових імен головного героя Якова та його сім’ї. Зменшувально-пестливі варіанти онімів служать характеристикою персонажа.
Власні назви у романі В. Лиса різноманітні за структурою: одночленні, двочленні, тричленні моделі.
Автор створив низку виразних прізвиськ і сімейно-родових іменувань, які давалися цілій родині.
До складу топонімічного простору роману «Століття Якова» входять макротопоніми, хороніми, ойконіми, гідроніми, урбаноніми, ороніми.
Ономастичну периферію роману «Століття Якова» складають міфоніми та теоніми, назви релігійних свят, назви релігійних книг.
Літературно-художні антропоніми з роману В. Лиса «Століття Якова» відтворюють конкретний волинський антропонімійний узус. Письменник скрупульозно і дуже детально представляє традиційну поліську антропонімію. Дослідження літературно-художніх антропонімів роману «Століття Якова» В. Лиса дало змогу дійти висновку про те, що антропоніми характеризують персонажів за національним, соціальним походженням, за віковими особливостями, родинними стосунками, відтворюють колорит с. Загоряни, відображають авторське ставлення до персонажів.
