СИНТАКСИЧНИЙ ЗВ’ЯЗОК КЕРУВАННЯ У ПОЛЬСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ (НА ПРИКЛАДІ ВЕРБАЛЬНИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ)

Анотація

Стаття присвячена вивченню особливостей синтаксичних норм у досліджуваних слов’янських мовах, а саме мовознавчому аналізові шляхом зіставлень синтаксичного зв’язку керування у польській та українській мовах. Порівняльна лінгвістика допомагає нам віднаходити спільні точки зіткнень та розходжень споріднених мов, отримані результати сприятимуть справному перебігу міжмовної комунікації. У методі міжмовного порівняння важливими є два прийоми: зіставлення, яке базується на подібності, котра дозволяє виокремити спільне у системах двох мов, та протиставлення, яке допомагає виділити відмінні мовні явища. У публікації виділено спільні та відмінні риси реалізації синтаксичного дієслівного зв’язку керування обох мов та розглянуто специфіку їхнього втілення. Серед спільних синтаксичних форм віднаходимо вираження прямого додатка здебільшого формами знахідного відмінка. Особливу увагу звернено на варіантність форм керування та розбіжності у дієслівному керуванні у близькоспоріднених мовах. З’ясовано, що окремі польські дієслова, еквівалентні за змістом та формально схожі до українських, внаслідок особливої сполучуваності, можуть мати інше граматичне оточення: польські дієслова, які поєднуються із залежним словом без прийменника, мають в українській мові свої прийменникові аналоги. Виділено також відмінності у дієслівному керуванні на прикладі безприйменникових конструкцій, які виявляються у відмінкових формах залежного слова. Мовні розбіжності часто спричинені полісемантичністю польських дієслів. У випадку міжмовної комунікації, задля уникнення мовної інтерференції, їх необхідно вивчати як фразеологічні одиниці. У статті розглянуто специфіку інших випадків функціонування цього типу словосполучень в обох досліджуваних слов’янських мовах, котрі не покриваються ані відмінковою формою, ані прийменниковим відповідником.