ДИСТАНЦІЮВАННЯ ЯК СТРАТЕГІЯ НЕГАТИВНОЇ ВВІЧЛИВОСТІ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНОГО ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ)
Ключові слова:
стратегія, тактика, дистанціювання, негативна ввічливість, лексико-граматичні засобиАнотація
Стаття присвячена дистанціюванню як стратегії негативної ввічливості, що передбачає використання різноманітного арсеналу лексико-граматичних засобів з метою створення певної емоційної та соціальної дистанції між співрозмовниками. Ця стратегія, тісно пов’язана з категорією модальності, виступає своєрідним посередником у взаємодії між учасниками комунікативного акту, змістом їхніх висловлювань та об’єктивною дійсністю. Модальність, відображаючи суб’єктивне ставлення мовця до повідомлюваного, його оцінку ймовірності, необхідності чи бажаності дії або стану, відіграє ключову роль у втіленні принципів комунікативної ввічливості і виступає важливим регулятором міжособистісних відносин.
Такі граматичні явища, як умовний спосіб дієслів та зміщення часового плану, створюють у висловлюванні ефект певної відстороненості мовця від безпосередньої реальності. Використання умовних конструкцій дозволяє представити ситуацію як гіпотетичну, можливу, що пом’якшує категоричність твердження та робить його менш нав’язливим. Аналогічно, зміщення часового плану, як-от використання минулого часу для вираження прохання, може створити враження більшої формальності та поваги до співрозмовника.
Окрім того, модальні дієслова, питальні конструкції різних типів та модальні модифікатори безпосередньо відображають ставлення мовця до змісту повідомлення або ж орієнтовані на реакцію слухача. Питальні форми часто використовуються не лише для отримання інформації, але й для непрямого вираження прохань чи пропозицій, що також сприяє створенню менш прямолінійного та більш ввічливого тону спілкування.
З опертям на аналіз конкретних лексико-граматичних інструментів, що залучаються для реалізації стратегії дистанціювання, виокремлено дві основні тактики. Перша тактика пов’язана зі зміщенням часового плану, що дозволяє представити дію чи подію як віддалену в часі, а отже, менш актуальну чи категоричну в момент спілкування. Друга тактика ґрунтується на активному використанні модальних дієслів та умовного способу, які виражають ступінь впевненості мовця, його ставлення до необхідності чи можливості здійснення певної дії, тим самим регулюючи рівень прямолінійності висловлювання та впливаючи на сприйняття співрозмовником комунікативного наміру.
