НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ІДЕЇ КЛАСИЧНИХ МИТЦІВ ПРО МИСТЕЦТВО СЛОВА В АЗЕРБАЙДЖАНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Ключові слова:
Каваїд-і Адабіят (літературні правила), kласична Aзербайджанська література, Нізамі Гянджеві, xудожнє слово, теорія літератури. лаконічність вираженняАнотація
Це дослідження розглядає теоретичні основи літератури в традиційному східному контексті, що історично позначався терміном «Qavaid-i Adabiyyat» (Правила і закони літератури). Мета: дослідити, як класичні східні мислителі, зокрема азербайджанські поети, формували літературну теорію через художні тексти, а не через єдину системну модель. Методологія/підхід: використано якісний текстуальний аналіз класичних джерел східної літератури з акцентом на понятті «Слово» (Söz) як синонімі художньої літератури та його естетичному й філософському значенні. Особливу увагу приділено поглядам Nizami Ganjavi.
Результати: встановлено, що класичні поети інтегрували глибокі літературні концепції безпосередньо у свої твори, підкреслюючи значення лаконічності, змістовної глибини та семантичної насиченості. Зокрема, Нізамі Гянджеві наголошує на мовній економії, стверджуючи, що справжня майстерність полягає у здатності передавати складні соціально-етичні ідеї стисло та виразно. Його принцип «зі ста слів залишається лише одне необхідне» підкреслює цінність точності та етичної ваги художнього слова.
Оригінальність/цінність: дослідження демонструє, що східна літературна традиція пропонує альтернативну модель теорії літератури, інтегровану в сам текст. Воно також підтверджує актуальність класичної азербайджанської поетичної думки для сучасної філології, зокрема в питаннях естетики, творчості та функції мови в літературі.
