СПОСОБИ ВІДТВОРЕННЯ ВЛАСНИХ НАЗВ У ПЕРЕКЛАДІ РОМАНУ ТРУМЕНА КАПОТЕ «ІНШІ ГОЛОСИ, ІНШІ КІМНАТИ»

Анотація

У статті досліджено особливості відтворення власних назв у перекладі роману Трумена Капоте «Інші голоси, інші ­кімнати». Проаналізовано теоретичні підходи до класифікації онімів у сучасному мовознавстві та перекладознавстві, окреслено основні функції власних назв у художньому тексті та їхню роль у формуванні авторської концепції твору. Особливу увагу приділено функціонально-стилістичним особливостям антропонімів і топонімів, які беруть участь у створенні художнього простору ­роману, формуванні системи психологічних і соціокультурних опозицій, а також актуалізації мотивів самотності, відчуження та ­внутрішнього пошуку.
У ході дослідження встановлено, що оніми у творі виконують як номінативну, так і смислотвірну, характеротворчу та інтертекстуальну функції. Здійснено кількісний аналіз онімного простору роману, у результаті якого виявлено домінування антропонімів і топонімів. Проаналізовано основні способи перекладу власних назв в українському перекладі роману. Визначено, що найчастіше при передачі онімів використовуються транскрипція, транслітерація та калькування. З’ясовано, що вибір перекладацького прийому залежить від структури оніма, ступеня його культурної маркованості, наявності усталених відповідників у мові перекладу та необхідності збереження інтертекстуального потенціалу власної назви. Доведено, що адекватне відтворення онімів є важливим чинником збереження художньої цілісності твору та реалізації авторської інтенції у перекладі.