ГЕОМЕТРІЯ ТА ФІЗИКА ПРОСТОРУ В НАУКОВО-ФАНТАСТИЧНОМУ РОМАНІ ЕНДІ ВЕЙРА “ПРОЄКТ «АВЕ МАРІЯ»”
Ключові слова:
література США, сучасна література, Енді Вейр, популярна культура, популярна література, бестселер, наукова фантастика, жанр, простір, ландшафт, перший контакт, Антропоцен, екокритикаАнотація
Стаття присвячена аналізу художньої специфіки репрезентації космічного простору в романі “Проєкт «Аве Марія»” (2021) популярного американського письменника Енді Вейра, представника оптимістичного напряму фантастики, який вірить у солідарність людства перед обличчям загрози. Актуальність дослідження зумовлена сучасним “космічним ренесансом” у науці та культурі, що відбивається у відродженні жанру “твердої” наукової фантастики (hard sci-fi). У роботі розглянуто, як Енді Вейр трансформує традиційні жанрові моделі: космічну “робінзонаду”, технотрилер та ксенофантастику – крізь призму наукового реалізму, доповнивши це жанровими елементами детективу, планетарної фантастики, бромансу. Особлива увага приділяється концептуалізації простору не як статичної декорації, а як активного учасника наративу. Автор досліджує опозицію між “мікропростором” ізольованого зорельота та “макропростором” далекого всесвіту, де фізичні параметри: гравітація, вакуум, тиск – стають рушійними силами сюжету. Проаналізовано “географічну уяву” письменника у створенні екосистеми першого контакту між землянином Райлендом Ґрейсом та еридійцем Рокі. Висвітлено відмінності в сенсорному сприйнятті світу героями (візуальне vs акустичне), що підкреслює складність міжпланетної комунікації. Доведено, що простір у Вейра є математично обчисленою системою, яка диктує етику солідарності в епоху Антропоцену. Символізм назви “Аве Марія” розкрито як метафору “пасу відчаю” та жертовності заради порятунку цивілізації. Стаття підсумовує, що фізичний простір у романі перетворюється з ворожого середовища на майданчик для конструктивного діалогу та міжпланетної дружби, стверджуючи віру в торжество інтелекту над хаосом.
