РОЛЬ ПРОТЕСТАНТСЬКОГО ЧИННИКА У ФОРМУВАННІ ПОЛІТИЧНИХ ТРАДИЦІЙ АНГЛІЙСЬКИХ КОЛОНІЙ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ

Анотація

У XVII-XVIII століттях відбувалася колонізація земель Північної Америки, що здійснювалася вихідцями з Європи, переважно з Британії. Серед них значну частину людей становили ті, хто зазнавав переслідувань у себе на батьківщині з релігійних мотивів. У той час після Реформації у країнах Європи виникали конфлікти й війни на релігійній основі. 
Значну частину колоністів становили шотландські пуритани, які були послідовниками Жана Кальвіна. ­Також були інші колоністи, що належали до послідовників кальвінізму. Вони зазнавали переслідувань у ­Британії та інших країнах Європи. Також у Північній Америці опинилися католики, яких переслідували в Англії. Серед колоністів були прихильники Англіканської Церкви, які мали підтримку з боку королівської влади.
У XVIII столітті в Північній Америці набувають поширення радикальні протестантські течії (баптисти, меноніти, квакери, пієтисти, моравські брати), які зазнавали переслідувань не лише в Європі, а й на колонізованих землях. Однак у Північній Америці вони мали кращі умови для існування. На той час тут почали утверджуватися ідеї й практика свободи совісті. Представники цих радикальних течій виявляли помітну активність в організації своїх громад й поширення своїх вірочень.
У середині XVIII ст. американське християнство вже представляло собою складну систему релігійного різноманіття. Воно залишалося європейським за походженням, але поступово набувало нових «американських рис» – активної ролі мирян, практичної автономії громад і толерантного співіснування різних релігійних традицій. Саме в цьому релігійному багатоголоссі визрівали ідеї свободи совісті та розмежування між державою і церквою, котрі згодом лягли в основу політичної філософії Сполучених Штатів Америки.