ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗКРИТТЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ УПРАВЛІННЯ, ЙОГО ВИДИ ТА СКЛАДОВІ

Анотація

В умовах ринкової економіки та динамічних змін у середовищі функціювання перед кожним підприємством постає питання у налагодженні чіткого управлінського механізму, який міг би реагувати та пристосовуватися до факторів впливу та перетворювати їх на позитивний ефект. Сукупність усіх факторів призводить до того, що підприємству варто шукати дієві управлінські рішення, які впливатимуть на його виробничо-господарську діяльність, сприятимуть подоланню кризових явищ, що зумовлять диверсифікацію технологічних процесів та часткову переорієнтацію для підвищення конкурентних позицій на цільовому ринку. Для досягнення такої цілі суб’єктам господарювання треба напрацювати механізм у прийнятті таких управлінських рішень, які дали б змогу у короткостроковий період забезпечити ефективність господарської діяльності та призвести до підвищення конкурентоспроможності. На сьогодні система управління є такою, яку інноваційно треба постійно насичувати через впровадженням сучасних технік і технологій. Ключовими елементами в цьому процесі є суб’єкти та об’єкти управління, серед яких завжди повинні існувати взаємозв’язок і взаємозумовленість, вони повинні бути інформаційно орієнтовані на топові нововведення в управлінні та готові швидко реагувати на зміни з мінімальними втратами для досягнення кінцевого результату. Тому постає питання у більш детальному вивченні дефініції «управління» через розкриття сутності його видів та складових.
У статті наведені трактування поняття «управління» з точки зору різних іноземних та вітчизняних учених-економістів. Проаналізовані підходи до його визначення та досліджена система управління підприємством: як вона працює, які її ключові елементи та як отримати максимальну вигоду. Згруповано основні види управління за класифікаційними ознаками та описана їх взаємодія. Досліджено види управління, що дають змогу зрозуміти ієрархічність управління і те, що один вид стовідсотково не замінює інший, а тільки доповнює його з метою реалізації загальних і конкретних функцій, що спираються на відповідні раціональні принципи у керівництві різними організаціями, враховуючи сучасні тенденції розвитку бізнесу, управлінську практику та галузеву специфіку.