МЕТАФІЗИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ І ЗЕМЕЛЬ АГРАРНОГО СЕКТОРА

Анотація

Доводиться важливість земельних угідь аграрного сектора як найбільш важливої складової природно-ресурсного потенціалу. Аналізується наявність, стан, використання, збереження та охорона земель аграрного сектора. Зазначено, що відтворення сільськогосподарських земель, інших земельних угідь несільськогосподарського призначення аграрного сектора не забезпечує збереження та покращення екології. Звертається увага, що відтворювальні процеси у сільському господарстві, передусім використання земельного фонду продовжує носити виснажливий, деструктивний характер. Причому така модель землекористування в Україні домінує тривалий час. Мотивацією організації використання сільськогосподарських земель було і залишається перманентне нарощування обсягів вирощування рослинницької та тваринницької продукції. При цьому зростає дисбаланс між економічними й онтологічними законами. Як результат, економічні інтереси, передусім їх матеріальна субстанція, продовжують залишатися домінуючими. Зазначається, що чинні критерії організації відтворення земельних ресурсів аграрного сектора, домінуючі атрофовані цінності негативно впливають на відновлення усього природно-ресурсного потенціалу, послаблюють регенеративні й асимілятивні функції: видимого й невидимого органічного світу, фактично призводять до перманентного, незворотнього його знищення. Складність полягає в тому, що теперішнє ставлення землян до земельних ресурсів сільського господарства, інших складових природи, усього довкілля загрожує життю населення.
Зазначається, що взаємовідносини гомосу та природно-ресурсного потенціалу досягнули точки біфуркації. Йдеться про збереження життя на землі. Досліджуються економічні моделі організації відтворення земельних ресурсів, які властиві фізіократам і матеріалістам, вказуються основні суперечності та відмінності між ними. Досліджується потреба запровадження продуктів інноватики для потреб використання та охорони земель сільського господарства, приводяться найважливіші особливості та суперечності, які можуть виникнути в процесі імплементації досягнень науки й техніки в аграрну сферу. Зазначається, що землі сільського господарства є органічною субстанцією Всесвіту, живим організмом, який потребує адекватного ставлення до нього. Пропонується обмежити залучення низькопродуктивних земель для потреб виробництва сільськогосподарської продукції. Обґрунтовується потреба проведення інвентаризації сільськогосподарських земель з метою встановлення об’єктивної оцінки їх кількісного й якісного складу. Переоблік варто провести в розрізі всіх адміністративно-територіальних утворень, угіддях, власниках. Доводиться потреба проведення заходів із консервації земель АПК, забезпечити цільове їх використання керуючись, передусім, властивостями родючості. Зазначається, що орієнтиром організації використання, збереження, покращення земель сільськогосподарського призначення в Україні мають бути засади сталого розвитку. Аналізується вплив земельної та аграрної реформ, передусім приватизації, подрібнення земель АПК на процес виробництва сільськогосподарської продукції. Пропонується зробити природну субстанцію як найбільш значущу, визначальну, мало керовану землянами в процесі використання земель аграрного сектора.