ЛІБЕРТАЦІЇ («PRAWO LIBERTATIS») МЕШКАНЦІВ МІСТ ВОЛИНСЬКОГО ВОЄВОДСТВА У XVIII СТОЛІТТІ

Анотація

Лібертація мешканців міст Волинського воєводства у XVIII ст. від окремих видів ренти або загалом складала політику власника-дідича чи старост як представників королівської чи духовної влади й часто була прямо пов’язана із конкретними обставинами у житті міста, його мешканців та ситуативними чи сталими потребами. 
Загалом стихійні лиха, пожежі, військові постої призводили до критичного стану міського господарства, тому виникала потреба підтримати містян відповідними пільгами задля відновлення міського життя та відродження головних його економічних об’єктів.
Лібертацію отримували новоприбулі міщани або ті, хто будував власне помешкання у місті чи створював нову сім’ю і таким чином вливався у громаду. Окремі пільги щодо ренти мали мешканці міст, що обслуговували потреби замку та міста. Жовніри, що перебували на службі у містах отримували лібертації постійні або на певний термін. Групу лібертованих доповнювали бояри, козаки, міська сторожа, пахолки тощо. Представники духовенства різних конфесій та релігій переважно не сплачували міських податків.
Чітко встановлених правил лібертацій для усіх міст Волинського воєводства не існувало. Загалом у містах відомо про тимчасові лібертації, часткові чи на постійній основі. Реалізація лібертацій у містах впливала на їх етноконфесійне обличчя та національне різномаїття. 
Лібертовані групи населення міст Волині могли становити за приблизними підрахунками від 4 до 30 % усього населення.