“Я ДУХ НЕВМИРУЩИЙ НАРОДУ”: ЛІРИКА З. КРАСІВСЬКОГО У ПРОСТОРІ ЖАНРОВОЇ ТРАДИЦІЇ
Ключові слова:
андеґраундна література, поетичні збірки “Месник” та “Невольницькі плачі”, “героїчний ентузіазм”, жанр треносу / плачу, ліричний герой, образи-символиАнотація
Більшість віршів українського дисидента-політв’язня З. Красівського створені у в’язниці Владімірський централ (РФ) у 1968–1971 рр. Вилучені рукописні тексти стали підставою для нового строку ув’язнення – кадебісти запроторили автора до психіатричної клініки у Смоленську.
Новизна дослідження в тому, що збірка “Невольницькі плачі” вперше розглядається в контексті жанрової традиції (тренос/плач), вперше зроблено спробу зробити огляд провідних мотивів та символічних образів лірики З. Красівського, зіставивши образ ліричного героя з уявленнями про автора, які складаються на матеріалі спогадів про нього, його листів та мемуарних свідчень. Методи дослідження: історико-літературний, генологічний, біографічний, герменевтична інтерпретація.
Відзначена патріотичним та ідеалістичним пафосом “героїчного ентузіазму” лірика З. Красівського повинна стати хрестоматійною, оскільки містить вдячний матеріал для виховання молодих поколінь українців. Вона представляє образ ліричного героя, певного своєї національної ідентичності. Узагальнені й символічні образи чужини та її відразливих порідь, ворогів виявилися відповідними сучасним реаліям “русского міра”.
Ця лірика не просто патріотична, а й яскрава, написана щиро, талановито – без огляду на заборони радянської цензури, оскільки творилася й поширювалася як артефакт андеґраундної, підпільної літератури. Лірика З. Красівського достойна стати в ряд найкращих здобутків української поезії повоєнних десятиліть.
