РОЗВИТОК І ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОСТДЕМОКРАТІЇ В ЕПОХУ ЗАГАЛЬНОГО ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Анотація

У статті подано критичний погляд на новизну елементів постдемократії в політичній практиці із ­зазначенням конкретних історичних прикладів і їхньої психосоціального підґрунтя. Водночас, на основі ­сучасних ­наукових досягнень у сфері розробки штучного інтелекту, робиться висновок про майбутній розвиток постдемократії до рівня довершеної маніпуляції суспільством, якій неможливо протистояти, через що ­нових політичних систем більше не буде – ідея спотвореного «кінця історії» Ф. Фокуями. Послідовно прописана програма стрімкого відлучення реальної людини від автоматизованого процесу виробництва, економіки, самостійного прийняття політичних рішень, створення та можливості перевірки інформації. Наводиться опис імовірного варіанту поневоленого суспільства з ілюзією достатку та стабільності, де контроль здійснюється ШІ, ­шляхом фейкізації інформації, гіперреалізації політичного процесу та усунення всіх можливих загроз режиму ще у зародку, з урахуванням особливостей людської поведінки загалом та індивідуально. ­Дослідження підводить до концепції про неминучість описаних суспільно-інформаційних змін через відповідність еволюціоністському підходу до розуміння світової історії і є органічно пов’язаним з попередніми та подальшими напрацюваннями автора в цій царині. Завершується дослідження припущенням, що постдемократичне людське суспільство необхідно буде тимчасовим, а не постійним, і згодом ліквідоване тим або іншим чином суб’єктивізованим штучним інтелектом – наступною ланкою в розвитку життя, яка виникла в результаті діяльності людини та позбавленої вад свого творця. Зазначено, що подібні думки зустрічаються не лише у сучасній західній ­науці, а й перегукуються з класичною літературою та філософією, що свідчить про екзистенційну важливість і передбачуваність самої загрози для людини.