ФАСИЛІТАТИВНИЙ ПІДХІД З ПОГЛЯДУ КОГНІТИВНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

  • Nataliia Hupavtseva
Ключові слова: фасилітативний підхід, когнітивна психологія, самопізнання, функції діяльності, мотиви діяль­ності, мета діяльності, способи виконання діяльності, предмет діяльності

Анотація

У статті зазначено, що фасилітативний підхід наголошує, що людина містить неабиякі ресурси для самопізнання, зміни концепції своєї особистості, цілеспрямованої поведінки тощо. Для повного оволодіння цими ресурсами в середніх освітніх закладах треба створити позитивний мікроклімат у соціальній групі, який сприятиме формуванню психологічних настановлень школярів.
Зазначено, що реформа освітньої системи має базуватися на перебудові особистих уподобань учителя, експлуатованих у процесах його міжособистісної взаємодії з учнями. Виокремлюємо три основні аспекти вчителя-фасилітатора. Перший – «правда» та «відкритість»; другий аспект експлікується в термінах «прийняття» та «довіра»; і, нарешті, третій аспект позитивно співвідноситься з «емпатійним розумінням».
Було доведено, що якби вчитель дотримувався цих аспектів (або прийняв їх як особистісно значущі), то він би використовував на уроках спеціальні форми роботи з учнями, спрямовані на організацію міжособистісних (групових) процесів, які призвели б до суттєвих особистісних змін у процесі спілкування учасників.
Процес фасилітації під час навчання не може бути зрозумілим у спрощеному вигляді. Доведено, що провадити діяльність та усвідомлено навчатися – це зовсім різні речі. Дія, якщо її нав’язує команда методистів або викладачів, здійснюється під тиском на учня, і це сприйматимуть як так звану «тимчасову» потребу.
У когнітивній психології експліковано такі ознаки людини, які треба враховувати під час організації фасилітативного навчання: свідомість суб’єкта навчання та його активність; актуалізація атрибутів психіки людини – суб’єктивність, активність, пристосованість; актуалізація атрибутів свідомості – досвід, знання та ставлення; актуалізація атрибутів діяльності – активність, обізнаність, прихильність, мотивація тощо.
Визначено, що фасилітативний підхід наголошує, що людина вміщує неабиякі ресурси для самопізнання, зміни власної Я-концепції, цілеспрямованої поведінки, а цілковите опанування цими ресурсами постає можливим лише в тому випадку, якщо в суспільній групі створено позитивний мікроклімат, що фасилітуватиме становлення психологічних настановлень. Отже, поняття «фасилітація» відображує усвідомлену і цілеспрямовану діяльність як явище, властиве передовсім викладачеві. Отже, можна виокремити атрибути фасилітації: 1) діяльність;
2) суб’єкт діяльності; 3) функції суб’єкта; 4) функції діяльності; 5) мотиви діяльності; 6) мета діяльності;
7) способи виконання діяльності; 8) предмет діяльності; 9) метод реалізації діяльності; 10) засоби, актуальні для реалізації діяльності; 11) результат діяльності.
Виокремлено компоненти фасилітації. Першим компонентом фасилітації є справжність, «природність», щирість особистості. Що більшою мірою педагог буде сам собою у взаємостосункаах з учнями, що менше він намагатиметься «відгородитися» від учнів, то більш імовірним буде те, що учні будуть прагнути досягти конструктивних особистісних змін. Справжність (або «природність») означає, що педагог відкрито ніби «проживає» почуття і настановлення, які мають місце в цей момент пізнавальної діяльності та міжособистісної взаємодії.
Ще одним компонентом фасилітації є конгруентність. Зазначено, що якщо в разі емпатії йдеться про співпереживання емоційному станові іншої людини, то в разі конгруентності – про переживання власних почуттів, про їх відкритість як для себе, так і для інших людей. Конгруентність розуміємо як справжність, відкритість, чесність; ми вважаємо цю якість потрібною і достатньою умовою ефективного міжособистісного контакту та взаємостосунків (поряд з емпатією і безумовним позитивним прийняттям).
Іншим компонентом фасилітації є емпатійне розуміння. Останнє має на увазі, що педагог досить точно сприймає почуття, особистісні смисли, пережиті учнем, і розпочинає комунікацію з ним із погляду цілковитого розуміння клієнта. В ідеальному випадку педагог так глибоко проникає до внутрішнього світу іншого, що може не лише усвідоміти смисли іншої особистості, а й опанувати ними, крім того, може опанувати смислами, фіксованими поза межою. Отже, фасилітативна взаємодія – це досить специфічний, активний різновид переходу поведінкових патернів у стійкі сенсові структури, що забезпечують зміну особистості як школяра, так і самого педагога.

Опубліковано
2020-07-23