МИХАЙЛО АНТОНОВИЧ ЯК ДОСЛІДНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Ключові слова:
Михайло Антонович, історія України, історіографія, державотворення, національна ідея, національний інтерес, «модерний націоналізм», Б. Хмельницький, Т. ШевченкоАнотація
Стаття присвячена аналізу життя та творчості видатного українського історика, представника відомого роду Антоновичів – Михайла Дмитровича Антоновича. Автором здійснена спроба на основі опублікованих джерел відтворити біографію вченого, простежити умови та особливості становлення його наукових інтересів, визначити інтелектуальне коло дослідника, висвітлити працю в українських наукових інституціях закордоном, проаналізувати наукові здобутки.
Основна увага в дослідженні зосереджена на вивченні історичних та політичних поглядів автора на основі аналізу 4-томної «Історії України», що вийшла друком в Празі у 1941–1942 рр. Праця є певним синтезом поглядів та оцінки істориком визначних подій, явищ та процесів історії України. Оцінка істориком процесу державотворення є відмінною від популярних ідей державницького напряму початку ХХ ст. та зводиться до ідеї, що держава має значення лише як одна з функцій національного життя, як орган забезпечення розвитку народу. Відзначається, що процес зародження та формування національної ідеї пройшов в своїй еволюції кілька етапів – від часу Київської Русі до початку ХХ ст. та залежав від різних суспільних верств (духовенства, козаків, аристократії, інтелігенції), які не спромоглися на її остаточне оформлення та популяризацію. Вчений виокремив умови та причини неспроможності витворення належної теоретично-політичної концепції до початку ХХ ст. Колонізаційний рух, на думку дослідника, мав для України і позитивні, і негативні риси. З однієї сторони були освоєні величезні простори, а відтак зростала економічна потуга українських земель, а з іншої – колонізаційний рух на південний схід переніс центральну вісь національного життя з лінії Київ – Львів на Донбас з його русифікованим, а здебільшого чужим та прийшлим населенням, що було нездатне витворити національну ідею.
Доведено, що погляди дослідника на український історичний та політичний процес акумулювали різні історіографічні традиції та підходи, водночас будучи цілком винятковими та унікальними.
