ЛЕКСИКА ЗБІРКИ ПАВЛА ТИЧИНИ «СОНЯШНІ КЛАРНЕТИ»
Ключові слова:
лексика поетичного твору, ідіостиль письменника, символотворення, оказіоналізмиАнотація
У статті вперше у вітчизняній лінгвістиці предметом комплексного аналізу стала лексика поетичної збірки Павла Тичини «Соняшні кларнети». Системно проаналізовано особливості цієї лексики, простежено контекстні особливості використання лексем у віршах; класифіковано лексику, ужиту в першій поетичній збірці Павла Тичини, за значенням, морфологічною належністю та походженням; з’ясовано роль Павла Тичини в збагаченні художнього стилю української мови; визначено співвідношення питомих і запозичених елементів; виявлено широке поєднання в поезіях Павла Тичини ознак художнього та інших функційних стилів української мови (особливо релігійного); виокремлено систему оказіоналізмів поета, які вплинули на подальший розвиток поетичної лексики в українській літературі. Аналіз лексики поетичної мови дає змогу поглибити знання про мову української літератури перших десятиріч ХХ століття та простежити особливості новотворення, символотворення, метафорики в лексиці першої збірки Павла Тичини, виокремити найхарактерніші риси ідіостилю автора «Соняшних кларнетів» зокрема та особливостей поетичної лексики української літератури першої половини ХХ століття взагалі.
