МЕТОДОЛОГІЧНИЙ СТАН ЛІНГВОКУЛЬТУРНОЇ КОНЦЕПТОЛОГІЇ ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗРОБКИ НОВОЇ АКСІОЕПІСТЕМОЛОГІЇ
Ключові слова:
лінгвокультурна концептологія, аксіоепістемологія, димензіональний метод, тріортогональний вимір, мотиваційний континуумАнотація
У статті оглядово схарактеризовано методологічний стан лінгвокультурної концептології і представлено обґрунтовану думку С. Г. Воркачова про кризовий стан її базового терміну, яким є лінгвокультурний концепт. Сформульовано також проблеми, які й донині не є вирішеними в методологічному плані, з-поміж яких – виявлення співвідношення понять національна концептосфера й асксіоконцептосфера. Зроблено припущення, що укладання несуперечливої типології лінгвокультурних концептів наблизить вирішення цього питання. Запропоновано залучити димензіональний методологічний підхід В. Франкла для розробки нової аксіоепістемології, що сприятиме вивченню організації мотиваційного континууму аксіоконцептосфер етносів у проекції трьох категорій цінностей: біологічних, соціальних та індивідуальних (середовищ продукування лінгвокультурних концептів), які співвідносяться з тріортогональним поглядом на людину в єдності соматичного (здоров’я), психічного (задоволення) і ноетичного (смислу) вимірів.
