АРХЕТИП ТА ЕТИМОН ЯК КОГНІТИВНО-ПРАМОВНІ ПРОТОСТРУКТУРИ

Анотація

У статті уточнено визначення поняття «архетип», витлумаченого свого часу К. Г. Юнгом як психічного відображення колективного несвідомого людини у проекції трьох його складників: психоїд (архетип як відображення психічної реальності), психічний комплекс (архетип як стимул розвитку особистості), протофеномен (першоявище, на базі якого людський розум здатний емпірично осягати невідоме). Критично проаналізовано праці К. Г. Юнга «Архетип и символ», «Душа и миф» та ін. й осмислено архетип як загальнокультурно-універсальний протоконструкт, навколо якого в ході історії нашаровується низка образів і смислів, які варіюються в різних культурах, але не втрачають зв’язок з єдиною семантичною первісною лінією (колективного несвідомого). Обгрунтовано гіпотетичну думку про те, що одним із мовних фіксаторів архетипу є етимон – реконструйована праформа (фономорфологічний й семантичний комплекс), представлена в етимологічних джерелах на різних рівнях: на рівні мовної сімї і на рівні групи споріднених мов.