УКРАЇНСЬКА МОВА У ВОЄННИЙ ЧАС
Ключові слова:
українська мова, війна, українізація, функції мови, шиболет, неологізми, лайливі слова, правописАнотація
У статті проаналізовано специфіку статусу української мови й ставлення до неї, особливості її функцій і зміни у внутрішній структурі мови, зумовлені суспільно-політичною ситуацією в Україні, зокрема воєнною агресією російської федерації від 24 лютого 2022 року.
Мова є каталізатором суспільно-політичних реалій, тому притаманним їй способом відображає об’єктивні історичні зміни, що відбуваються в державі. Від початку війни національний медійний простір відмовився від російської як мови окупантів. Про свій перехід на українську в публічному й приватному житті заявили знаменитості (музиканти, блогери, ведучі та ін.) Відкрито чимало безкоштовних курсів державної мови для тимчасово переміщених осіб і для всіх охочих. У суспільстві відбувається так звана «лагідна українізація».
Російське воєнне вторгнення активізувало три надважливі функції української мови, значущість яких у мирний час була менш відчутною, а саме етнічну, ідентифікаційну та культурологічну, тобто за допомогою мови визначається належність людини до певної етнічної спільноти з властивими їй цінностями, системою поглядів і стереотипів. Показовим у цьому ключі є використання слів-шиболетів (паляниця, нісенітниця, залізниця та ін.) для ідентифікації «свій-чужий».
Від початку війни відбулися зміни у внутрішній структурі мови, а саме збільшилась активність уживання воєнної лексики, з’явилися нові слова (орки, мордор, рашизм, путлер, кіберсолдати, є-могила, макронити та ін.), частково знято заборону на вживання обсценної лексики. Зазнала змін також правописна система, зокрема перебувають у процесі кодифікації норми написання з малої літери слів росія, рф, путін, москва та ін.
