ТИПОЛОГІЯ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ У ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОМУ ДИСКУРСІ: ТЕКСТУАЛЬНІ, КОНТЕКСТУАЛЬНІ Й МЕТАТЕКСТУАЛЬНІ ВПЛИВИ

Анотація

Художні тексти як продукти індивідуально-авторської мовотворчості, утворені внаслідок взаємодії з попередніми текстами – з літературною і культурною спадщиною, потребують системного лінгвістичного вивчення. Вони вступають у діалог із семіосферою і в момент породження, і в процесі їхнього прочитання, сприйняття та розуміння.
Організація структури художнього тексту відбувається за допомогою інтертекстуальних зв’язків у концептуально-мовних формах. Як наслідок, дослідження і розуміння художнього тексту передбачає вивчення концептуальної та мовної картини світу письменника, мовної представленості інтертекстуальних зв’язків. У постмодерністських художніх текстах претексти перекодовуються, натомість інтертекстуальні форми, гармонійно поєднуючись і взаємоосмислюючись, утворюють профіль ідіостилю. Для кожного письменника характерна своя лексика, улюблені теми й образи, що визначають внутрішні цикли у творчості, які неможливо вмістити в точні хронологічні межі.
Наразі спостерігається пожвавлення уваги до наукового вивчення специфіки інтертекстуальних зв’язків у постмодерністському дискурсі, а також загальна тенденція тяжіння гуманітарної парадигми знання до когнітивно-комунікативного аналізу текстової комунікації, зокрема впливу постмодернізму на сучасну постіндустріальну комунікативну культуру, що знаходить вираження в естетиці художнього мовлення. Використання поняття “авторська свідомість” є необхідним при дослідженні комунікативної, когнітивної, смислової та емотивної цілісності тексту. В основі моделювання авторської свідомості за допомогою інтертекстуальних зв’язків з іншими текстами закладено ідеї когнітивної лінгвістики.