ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПАРЕМІЙ З ЗООКОМПОНЕНТОМ «ВОВК» У ЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВАХ

Анотація

У статті проводиться аналіз образу вовка в сталих виразах (прислів'ях, приказках, метафорах, і т.д.) на основі уявлень про цю тварину, що виникли в європейській культурі. Вовк донині викликає страх і повагу, уособлюючи лютість, підступність, жорстокість, зло, але також хоробрість і перемогу. З давніх-давен люди ототожнювали себе з тваринами, що стало причиною великої кількості зоонімічних паремій в мові. Назви тварин виявилися одним з найбільш рухливих тематичних пластів лексики. У даному дослідженні розглядається подібність у функціонуванні зооморфізму в десятьох європейських мовах, що зумовлено спільними факторами в культурі носіїв тієї чи іншої мови та схожими соціально-історичними умовами життя. Особливостями фразеологізмів з зоокомпонентом “вовк” є широкий діапазон використання тропів і фігур мови (гіперболи, порівняння, іронії, гротеску та ін.). Крім того, виявлено повний збіг або ж незначні відхилення в семантичній структурі та лексичному наповненню досліджуваних виразів, використання різних експресивно і стилістично маркованих одиниць, а саме: розмовної, книжкової та застарілої лексики. Переважним в усіх мовах є використання теперішнього часу. Таким чином збіг фрагментів навколишньої дійсності знаходить відповідне відображення в мовному фонді багатьох європейських культур. Можна зробити висновок, що прислів'я і приказки певною мірою є мовними універсалами, що функціонують в різних мовних системах.