ЕТНОКУЛЬТУРНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ НАЦІЇ КРІЗЬ ПРИЗМУ ВІКІВ
Ключові слова:
нація, етнос, мова, русинська мова, неорусинствоАнотація
У статті ми проаналізували взаємодію мови та нації. Ми розглянули праці, що розкривають проблему мовних маркерів та соціолінгвістичних суперечок. Самостійність нації проявляється через лінгвопсихологічні особливості носіїв. Усвідомлення своєї приналежності проявляється через спосіб мислення, вираження думок, психологічному напрямі. Неорусинство утворилося в гирлі місцевих москвофілів та мадярофілів, які намагалися протидіяти національним українським рухам. Неорусинський рух – це антиукраїнський напрям, який може призвести до геополітичних змін України. У статті ми використали описовий метод.
Русинська мова – це псевдонаукова гіпотеза, яка спрямована на дезінтеграцію суспільства. За період незалежності України не було дієвої мовної політики, яка регулювала різні псевдонаукові та псевдоісторичні рухи, що несуть загрозу для цілісності держави. Неорусинський рух зародився у 50-х роках ХХ ст. У цей час українці, які проживали на території Галичини, Буковини, Закарпаття, Надсяння, Холмщини, Пряшівщини, почали вчиняти спротив проти тоталітарного режиму радянської влади. За свідченнями літописів можна переконливо стверджувати, що власна назва Русь у Х – ХІІІ ст. мала стосунок виключно до земель сучасної Київщини. Етнонім русь – це збірний іменник, від якого за допомогою суфікса -ин утворився похідний етнонім русин. Назви Русь та русин поширились і на західні землі.
