ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНА Й ПРОСОДИЧНА ВАРІАТИВНІСТЬ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ ЗАБОРОНИ, ВИСЛОВЛЕНИХ ПРЕДСТАВНИКАМИ РІЗНИХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ГРУП

Анотація

Статтю присвячено комплексному дослідженню взаємодії лексико-граматичних і просодичних засобів вираження заборони мовцями різного соціокультурного статусу. За результатами застосування методу лінгвістичної інтерпретації результатів ­аудитивного аналізу участі просодичних та лексико-граматичних засобів вираження заборони, установлено закономірності їх взаємодії під час актуалізації прагматичного спрямування висловлень заборони. Для визначення особливостей мовної варіативності досліджуваних висловлень, їх було класифіковано за такими критеріями: соціальний статус мовця і співрозмовника (високий, середній, низький), стать (жіноча, чоловіча), комунікативна ситуація (офіційна, неофіційна) та форма актуалізації (експліцитна, імпліцитна). Шляхом аудитивного аналізу було виокремлено провідні просодичні засоби, які диференціюють англійські висловлення заборони за прагматичним спрямуванням на такі, що виражають власне заборону, застереження, насмішку або пораду з метою привернення уваги слухача, щоб не дозволити йому виконати певну дію. Крім того, установлено, що залучені мовні засоби реалізації заборони, незалежно від форми її вираження (експліцитна чи імпліцитна), характеризуються односпрямованою дією, що має на меті змусити слухача послухатися та припинити дії, які не задовольняють або дратують мовця. З’ясовано, що мовці високого соціокультурного рівня, порівняно із мовцями середнього рівня, на підставі особистого комунікативного досвіду оперують ширшим різноманіттям засобів, які в більш ввічливій формі підсилюють комунікативно-прагматичний вплив на реципієнта.