КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ КОНДИЦІОНАЛУ У ФРАНКОМОВНІЙ ПРЕСІ

Анотація

Аналіз комунікативно-прагматичного значення кондиціоналу в рамках теорії мовленнєвих актів здійснено на матеріалі ­наступних франкомовних видань: Le monde, Le Figaro, Madame Figaro, La presse, Psychologies. Зважаючи на розмаїтість існуючих класифікацій мовленнєвих актів, наше дослідження базується на таксономії Т. Врабеля, у якій виокремлюються репрезентативи, директиви, дескриптиви, інтерогативи, комісиви, імплікатори та їхні підвіди. Встановлено, що одного дієслова в формі кондиціоналу недостатньо для визначення типу іллокутивної мети мовленнєвого акту, що зумовило необхідність врахування широкого контексту висловлювання. Розглядаючи комплексно комунікативну ситуацію, виявлено, що кондиціонал ­у поєднанні з іншими ­мовними засобами задіяний у реалізації наступних видів мовленнєвих актів: репрезентативів, імплікаторів, директивів, інтерогативів, комісивів та дескриптивів (у порядку спадання). Відмінність між мовленнєвими актами полягає у різній кількісній та якісній представленості їхніх різновидів. Варто зазначити, що у мові преси кількісно переважають репрезентативи, що продиктовано домінуючими характерними рисами цього стилю, а саме інформування, переконання та аргументація. Крім того, частотне вживання кондиціоналу у даному мовленнєвому акті пояснюється переадресацією повідомлення у разі відсутності впевненості у достовірності інформації. Результати дослідження дозволяють констатувати, що у публіцистичному стилі відсутні певні підвиди мовленнєвих актів, а саме: серед директивів відсутні реквестиви; у межах імплікаторів не виявлено жодного вживання ритуального мовленнєвого акту та мовленнєвого акту подяки; комісиви, у свою чергу, не представлені мовленнєвим актом особистої пропозиції та мовленнєвим актом обіцянки.