СВІЙ–ІНШИЙ–ЧУЖИЙ У КАРТИНІ СВІТУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕСЕЇСТИКИ (НА МАТЕРІАЛІ АНТОЛОГІЇ “ВОЄННИЙ СТАН”)

Анотація

Стаття зосереджена на аналізі есеїстичної збірки “Воєннний стан”, у якій відображено імагологічні та ідентифікаційні процеси у самосвідомості українців під впливом російсько-української війни. Теоретичною основою дослідження стали праці авторитетних науковців, що вивчають категорії “свій–інший–чужий” (Юрій Барабаш, Василь Будний; Манфред Беллер, Джоеп Лірсен, Хуго Дизерінк). 
Мета статті – проаналізувати в есеїстичних текстах останніх років функціювання категорій “свій–інший–чужий” як показника самосвідомості українського громадянського суспільства та її динаміки на матеріалі збірки “Воєнний стан” (2023). У роботі використано імагологічний метод дослідження, метод структурно-семіотичного аналізу та герменевтичний метод тлумачення й розуміння есеїстичних текстів. 
У статті наголошено, що нині ми переживаємо стрімкий розвиток есеїстичного жанру, свідком чого є видання збірок есеїв лише за останні роки, наприклад “Війна – 2022” (2022), “ЙБН БЛД РСН” (2022), “Культурна експансія” (2023), “Я не знаю, як про це писати” (2024). На цьому тлі особливо резонансною стала антологія “Воєнний стан”, яка об’єднала сто авторів, серед яких відомі майстри жанру (Тамара Гундорова, Оксана Забужко, Андрій Любка, Тарас Прохасько, Ганна Улюра, Артем Чапай, Артем Чех та інші. У ній мають місце нотатки, рефлексії, аналітика, зумовлена російсько-українською війною. 
Доведено, що картина світу українців пережила повне перезавантаження. Пережиті трагічні події сприяли утвердженню чіткої української самоідентифікації у розмаїтих соціальних пластах громадянського суспільства. Поняття “свого” стало чітко окресленим, наповнилось нюансами сенсів, емотивними характеристиками. Натомість поняття “іншого” в координатах рідної країни втратила свій потенціал відмежування, лімінальності, і трансформувалась у “своє”, що дало потужний імпульс для гуртування нації. Принципової диференціації зазнало розуміння “чужого”. Представники європейських країн, що надали підтримку українцям, стали ментально ближчими, відтак їх варто відносити до категорії “іншого”. Натомість сусідня держава терорист набула статус ворога, абсолютного зла. Вказана ідентифікаційна дихотомія стала визначальним фокусом у картині світу більшості українців.