ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОБРАЗУ ПРИРОДИ ТА ДУХОВНОСТІ У ПОЕТИЧНОМУ ДОРОБКУ ПАВЛА ПЕТРА І РОБЕРТА Б’ЄЛІКА

Анотація

Образ природи та духовність часто перетинаються у поетичному світі як поетів дев’ятнадцятого і двадцятого століття, так і сучасних. Прикладом може бути творчість чеських та словацьких авторів, які використовували образ природи для інтенсифікації та підкреслення власних духовних пошуків. Оскільки вищі сили часто не можуть впливати на світ напряму, вони це роблять опосередковано через живу або неживу природу, натякаючи ліричному героєві на правильний шлях внутрішнього розвитку. Природа також може виступати тлом, що підкреслює цей шлях, робить його яскравішим, органічно вимальовуючи риси ліричного персонажа. Серед сучасних поетів, яких можна віднести до так званої «лінії духовної поезії» слід виділити Роберта Б’єліка (Словаччина) та Павла Петра (Чехія). Обидва поети популярні у своїй країні, активно публікуються, мають декілька ­виданих поетичних збірок, беруть участь у літературному житті, займаються художніми перекладами. Для обидвох поетів характерним є ключовий образ зимової природи, на тлі якої ліричний герой веде власний пошук вищої сили. Аскетична зимова природа в цьому випадку символізує відречення від мирських благ, прозорість поетичного світу, його неприкритість, відсутність у ньому зайвого. Відмінність поетичних світів названих авторів полягає в тому, що у Р. Б’єліка бачимо чіткі та досить конкретні образи тварин, рослин, міфічних та релігійних персонажів, які підкреслюють внутрішній світ ліричного героя, у той час як поетичний світ П. ­Петра є абстрактнішим і образи перебувають у складнішій і дещо розмитішій взаємодії між собою.