МОРФОЛОГІЯ ОЦІНКИ: ОЦІННИЙ ПОТЕНЦІАЛ СТАНІВНИКА В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
Ключові слова:
лінгвоаксіологія, граматика оцінки, граматика морфології, категорія оцінки, оцінне значення, станівник / категорія стануАнотація
Дослідження виконане в руслі теорії лінгвоаксіології, зокрема морфології оцінки, що є складником граматики оцінки. У статті проаналізовано частиномовний статус та оцінний потенціал станівника, що за інтерпретацією українських мовознавців входить у систему частин мови. Наголошено, що відображення подій довкілля відбувається в мові через призму категорії оцінки, яку традиційно тлумачать як наслідок мовного висловлення логіко-філософських оцінних суджень. Зазначено, що в сучасному українському мовознавстві активно розвивається граматика оцінки як самостійний науковий напрям, дослідження здійснено у фокусі граматики морфології. Констатовано факт неоднозначної інтерпретації станівника як самостійної частини мови в сучасному українському мовознавстві. Попри наявність низки розвідок із проблем виокремлення статусу й особливостей функціювання станівника сьогодні тривають дискусії щодо трактування цієї категорії слів, їх мовленнєвої спроможності та окреслення їх статусу. Станівник має омонімні форми в системі прислівника та іменника, що розрізняються лише функційно. Доведено, що станівник є потужним маркером категорії оцінки, оскільки він може вербалізувати низку оцінних значень, зокрема й емоційно-оцінних, що важливо для розбудови морфології оцінки. Виокремлено систему оцінних значень відповідного стану, які може вербалізувати станівник української мови. Вивчення граматики у фокусі аксіології дає змогу простежити динаміку граматичної системи, формує новий погляд на традиційну проблематику і, відповідно, сприяє розвитку самої граматичної науки.
