ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АПАРАТ ТУРЕЦЬКОЇ ЛЕКСИКОГРАФІЇ

Анотація

Стаття присвячена вивченню терміносистеми турецької лексикографії: ядру – вузькоспеціальній турецькій лексикографічній термінології та периферії – загальновживаним термінам, що використовуються у контексті об’єкту лексикографії. Дослідження здійснено на матеріалі сучасних турецьких наукових праць, у яких висвітлено як теоретичні, так і практичні лексикографічні проблеми, що набувають особливого значення у контексті сучасних тенденцій (глобалізації, інтеграції, диджиталізації, інформатизації, автоматизації) та нових викликів часу (створення словників нового покоління, врахування нових запитів користувачів, оновлення реєстрів). Зосереджено увагу на лексико-семантичних процесах, наявності термінів-дублетів, з’ясуванню причин їх появи (етимологія, семантика, функціонально-стилістичний аспект) та необхідності чіткого окреслення змістового наповнення терміна та специфіки  його використання з метою уникнення неправильного слововжитку. Визначено реєстр базових термінів турецької лексикографії, який охоплює як питому турецьку термінологію, так і запозичені термінологічні одиниці (грецизми, арабізми, англіцизми тощо), що, в свою чергу, покликано систематизувати зібрані дані.  Описано структурні особливості лексикографічних термінів (однокомпонентні, двокомпонентні, багатокомпонентні тощо), частиномовну приналежність складових, словотвірні (форманти, віддієслівні іменники тощо) та граматичні особливості (відносний та двоафіксний ізафет). Здійснено детальну тематичну класифікацію термінів, що сприяло як виявленню синонімічних рядів, так і встановленню загальної структури цієї терміносистеми турецької мови. Встановлено типові контексти вживання лексикографічних термінів (високочастотні терміносполуки, поєднання термінів з відповідними атрибутивами). Подано українські відповідники з метою упередження ­можливих помилок при перекладі та у процесі викладання цього матеріалу. Окреслено подальші напрями досліджень та їх перспективність.