ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ З КОНЦЕПТОМ “КІНЬ” ЯК ЗАСІБ ОСЛОВЛЕННЯ ПЕРЕСУВАННЯ У ПРОСТОРІ

Анотація

У фразеологічних системах майже всіх індоєвропейських мов асоціації, пов’язані з образом і символом коня, досить стійкі і не відрізняються суттєво в різних мовах. Це випливає зі схожих умов розвитку відповідних країн і, отже, подібного сприйняття коня у свідомості носіїв мови. Більшість таких слів мають яскраву образність, а тому відіграють важливу роль у створенні фразеологічних одиниць. Варто мати на увазі, що слово «кінь» з давніх-давен набуло символічного значення, оскільки тоді воно мало виняткове значення в побуті людей (стає незамінним багатофункціональним помічником, на відміну від інших тварин, які могли замінити його лише в певній ситуації). Крім того, завдяки зовнішнім (краса, грація) і внутрішнім (витривалість, швидкість, сила) характеристикам кінь використовувався представниками різних верств населення, що сприяло поширенню його символізації. Але, як відомо, символічне значення можна набути лише в стабільному контексті, тому «кінь» стає словом-компонентом великої кількості словосполучень у різних мовах, і в результаті вони еволюціонували до словосполучень або множинних виразів, які згодом набули ідіоматичної природи. У фразеологізмі, де лексичне значення кожного слова не має значення, ми сприймаємо весь вислів як неподільну цілісність, де те чи інше слово-складник мотивує значення одиниці в цілому. Зважаючи на це, в нашому дослідженні ми виокремили з корпусу фразеології української мови всі фразеологізми зі словом “кінь” і зробили спробу їх типологізації (за тематичними групами, мовною належністю кореня слова та семантикою). Особлива увага приділялася осмисленню коня як майже безальтернативного засобу та способу пересування у просторі, через що фразеологічні одиниці із відповідним концептом цілком можна вважати способом і засобом ословлення пересування у просторі в українській мовній картині світу.