ВІЙНА ЯК ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ ВИКЛИК: ЕКЗИСТЕНЦІАЛ СТРАХУ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню війни як соціально-екзистенційної події, яка впливає на всі сфери індивідуального буття, ставить перед людиною питання сенсу життя, морально-етичних цінностей та самоідентифікації. Методологічною основою розгляду феномену війни стали принципи філософії екзистенціалізму, зокрема ідея «граничних ситуацій», які спонукають людину до переосмислення усталеного способу життя.
У статті обставини, спричинені війною, розглядаються як рушійна і трансформаційна сила. З одного боку, вона руйнує звичний світ, а з іншого – відкриває нові можливості для самопізнання та переосмислення ­життя. Автор звертає увагу на те, що війна є не лише історичним чи соціокультурним явищем, а й особливим екзистенційним випробуванням, яке змушує людину долати горизонти буденного існування в пошуках нових ­внутрішніх мотивів і спонукань у кризових умовах.
Головний предмет дослідження – феномен страху, який є одним із фундаментальних екзистенціалів, що формує поведінку індивіда в обставинах, спричинених війною. Автор зазначає, що страх, з одного боку, може мобілізувати ресурси людини, а з іншого – паралізувати її, спричинивши зневіру в життєві цінності й переконання, а також спровокувавши тривогу щодо майбутнього. Стаття – це спроба аналізу різних аспектів феномену страху, зокрема страху смерті, страху втрати близьких та страху перед невідомим, що особливо загострюються у воєнних умовах. Автор досліджує темпоральний розрив екзистенції людини під час війни, коли нівелюється структура послідовності минулого, теперішнього та майбутнього, що є вагомою причиною втрати суб'єктності та ідентичності індивіда. У праці простежується, як ефект «пастки» у кожному з часових періодів впливає на формування різних модусів трансцендентного страху в особистісному бутті людини.