КОНЦЕПТ ОСОБИСТОСТІ В ФЕНОМЕНОЛОГІЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ ЕДИТ ШТАЙН І ФІЛОСОФСЬКІЙ АНТРОПОЛОГІЇ МАКСА ШЕЛЕРА: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ
Ключові слова:
особистість, духовність, філософська антропологія, феноменологія, дух, досвід, свідомість, трансцендуванняАнотація
У статті здійснено порівняльний аналіз концепту особистості в феноменологічній філософії Едит Штайн та філософській антропології Макса Шелера. Обидва німецькі філософи розглядали концепцію особистості з різних позицій, в деяких моментах присутня певна схожість, проте їхні підходи мають свої особливості. Філософи визнавали значення індивідуальності та соціального контексту для розуміння (визначення) особистості. Штайн розглядала особистість з позицій феноменологічного метода, і акцентувала на унікальності та неповторності кожної конкретної особистості, з своїм «інтимним» способом існування. Людина для Шелера є метафізичною істотою, вона як особистість сповнюється радістю через своє вище, космічне призначення, Автором якого є Бог.
Людина (особистість) займає унікальне місце у Всесвіті, а уся еволюція скерована до «центру духа» або «самоопанового бадьорого Я», тобто Я-особистості. Особистість, для Штайн і Шелера, це здібність зріло приймати рішення, бути відповідальним, мати ясний і критичний розум. Слід підкреслити, що Штайн і Шелер в своїх міркуваннях про особистість, відкидають феноменологічно-трансцендентальну редукцію як вона представлена в гусерліанській традиції. Для Гусерля, трансцендентальний суб’єкт не відірваний від світового досвіду. Він істотно пов’язаний з світом і його інтерсуб’єктивністю. Трансцендентальний вимір особистості вимагає жвавого розгляду відомих екзистенційних тем, таких як: соціальна і духовна відповідальність.
Підхід філософині відзначається аналізом досвіду і свідомості, зокрема приділяла увазі особливій інтенційності у формуванні особистісного досвіду. Макс Шелер розглядав інтенційність не в традиційній гуссерлінаській феноменології, а особистість в контексті культурного і соціального середовища, приділяючи увагу вищезгаданих чинників на генерацію і розвиток особистості. Німецький філософ тлумачив особистість як «розумне тіло», єдність тіла і розуму, де фізичні прояви і вчинки впливають на ментальні процеси, а ментальна активність впливає на фізичний стан, враховуючи фізичні, психічні та соціальні аспекти. Таким чином, Е. Штайн удосконалювала аналіз свідомості та досвіду, а М. Шелер – зосереджувався на соціальному контексті та взаємодії між особистістю та середовищем.
