ПРАВДА ЯК РЕЛІГІЙНА ДЕТЕРМІНАНТА СВОБОДИ В ЛІБЕРАЛЬНІЙ ТЕОРІЇ ЛОРДА АКТОНА
Ключові слова:
свобода, правда, сумління, Лорд Актон, лібералізмАнотація
«Ніхто ніколи не сумнівався в тому, що правда і політика знаходяться в досить поганих відносинах, і ніхто, наскільки мені відомо, ніколи не зараховував правдивість до політичних чеснот» [11, с. 227]. Такими словами починається есе Ганни Арендт «Правда і політика». Цим самим Ганна Арендт незаслужено оминула увагою видатного мислителя, який не просто сумнівався в твердженні, що правда і політика знаходяться в поганих відносинах, а й наполягав, що правда має бути наріжним каменем політики і що саме це є запорукою свободи, втрата якої у ХХ столітті так непокоїла видатну дослідницю авторитаризму. Йдеться про Лорда Актона – британського історика та одного з основоположних мислителів англосаксонської ліберальної традиції. Це той, кого Тойнбі назвав «найвеличнішим розумом серед західних істориків Нового часу» [1, с. 29]. А для Ф. Гаєка Лорд Актон – один із чільних представників істинного лібералізму [5, с. 19]. Ба більше, він є «найвизначнішим істориком і політичним філософом доби», нарівні з А. де Токвілем [4, с. 311]. А в опрацюванні філософії шотландських авторів, англійських вігів та спадщини Е. Берка, власне того, на що спирається англосаксонський лібералізм, «ці двоє досягли найбільшого успіху» [4, с. 311].
