КЛЮЧОВІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗУМІННЯ КОНЦЕПТУ «СПРАВЕДЛИВА ВІЙНА» У ФІЛОСОФІЇ ХІХ СТ.

Анотація

У статті досліджується трансформація концепту «справедливої війни» у філософії ХІХ століття. ­Показано, як у добу модернізації, секуляризації моралі та політичної емансипації відбувається переосмислення війни не лише як етичного явища, але й як соціального, правового та історичного феномену. Автор аналізує погляди представників класичного німецького ідеалізму (І. Кант, Г. Геґель), позитивізму (О. Конт, Дж. С. Мілль), соціалізму (К. Маркс, П.-Ж. Прудон) і раннього екзистенціалізму (С. К’єркегор), виокремлюючи морально-правові критерії справедливості війни: оборонність, легітимність, історична доцільність, етика визволення, цивілізаційне виправдання. Особлива увага приділяється впливу наполеонівських воєн, революцій 1848 року та колоніальних кампаній на філософські дискусії. Узагальнюючи, автор доводить, що ХІХ століття стало періодом глибокої ідеологічної та методологічної поляризації, яка зумовила становлення нової парадигми справедливості у війні. Новизна дослідження полягає в системному аналізі зміни філософського дискурсу щодо війни під впливом ідеологічних, правових і історичних чинників ХІХ століття. Запропоновано інтерпретацію концепту «справедливої війни» як динамічного утворення, що відображає напругу між мораллю, історією та політичною практикою модерності.